Профспілка працівників охорони здоров'я України

  Оплата праці

  Права працівників



  Преса

Детальніше

09.12.2019

Відбувся правовий праткикум у Верховному Суді

27 листопада 2019 року у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду відбувся правовий практикум на тему «Зловживання процесуальними правами: способи виявлення та шляхи протидії (судова практика)». Захід  був організований КЦС ВС, Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого, юридичним журналом «Право України» та юридичним порталом «Ratio Decidendi». У практикумі приймали участь судді Верховного Суду, апеляційних і місцевих судів, адвокати і науковці. У заході узяв участь заст.голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки Маловичко С.П.

 Під час практикуму порушувалися різні питання, серед яких було і питання потреби сплати судового збору за подання позовів у порядку цивільного судочинства з трудових спорів та заявлення похідної вимоги сплати судового збору за стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у порядку статті 235 КЗпП України  у разі поновлення на роботі. На практиці за однаковим предметом позовів суди неоднаково вимогають сплати судового збору за заявлення вказаних похідних вимог. Запитання та відповіді можна дізнатися тут.

На жаль, пряме письмове запитання: "Якщо заявляти позовну вимогу лише про поновлення на роботі, чи зобов'язаний суд одночасно з ухваленням рішення про поновлення на роботі у такому випадку дотриматися вимог частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої “при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу?"  - залишилося поза увагою.

На друге письмове запитання: "Якщо така позовна вимога про сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявлена у позові, чи вимагається сплата судового збору за таку вимогу?"  - відповідь була дана, що так, вимагається. Більш детально можна почути у запису тут. Але, за наявним досвідом та аналізу декількох десятків судових проваджень - суди (у тому числі і КЦС ВС) приймають неоднакові рішення у тотжних питання щодо вимоги сплати судового збору. На відміну від відповіді, яка була дана під час заходу, є аргументи на підтвердження тих судових рішень (у тому числі і КЦС ВС), коли невимагання сплати судового збору за позовну вимогу стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі поновлення на роботі є правомірною та може бути підтверджене наступним:

В постанові Верховного Суду від 07.02.2019 по справі № 752/17889/14-ц
провадження № 61-7265 св 18
  зазначається: “...вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, так як залежать від їх задоволення чи незадоволення...” . Про те, що суми виплат за час вимушеного прогулу у разі поновлення працівника на роботі відносяться до “заробітної плати”, йдеться у Положенні про організацію і методику узагальнення судової практики (затв. рішенням зборів суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 8 від 24.06.2011), якими, окрім іншого, встановлено, що під час узагальнення судової практики у  цивільних справах після аналізу структури й динаміки надходження всього масиву трудових спорів можна перейти до дослідження окремих категорій трудових спорів. Далі вказано, що “за даними звіту потрібно проаналізувати результати розгляду судами справ про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу”.

 

Відповіді на інші запитання можна почути, натиснувши на них:

 

Трудовий спір про поновлення на роботі. Якщо клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін спрямований до суду третьою особою без самостійних вимог на предмет спору без належного підтвердження повноважень представника такої третьої особи (суб'єкта владних повноважень) і суд задовольняє таке клопотання. Чи припускає процесуальне законодавство подальший розгляд такої справи у відкритому судовому засідання у разі заперечення на це позивача і лише подальшого належного підтвердження повноважень цього третьою особою, то б то датою пізніше ніж спрямоване клопотання до суду?

 

 Чи є належною довіреність від юридичної особи на її представництво у суді, у якій надрукована літерами нереальна дата її видання, то б то дата минулого до створення такої юридичної особи? Чи є належними докази, які спрямовуються до суду з такою довіреністю?

 

Скільки перших примірників довіреності на представництво у суді юридичної особи може існувати та бути належними (доказами та/чи документами на підтвердження повноважень?), якщо у довіреностях про їх кількість нічого не зазначено, а їх дата та реєстраційні номери однакові на бланках та з відбитками "мокрих" печаток? Чи може у такому випадку кожне подання пізніше у часі такої довіреності означати що де-факто подається її дублікат?

 

 Якщо згідно статті 55 ЦПК України саме суд залучає до участі у справі правонаступника, зокрема, у разі припинення юридичної особи (наприклад, у випадку її перетворення), то чи є належною заява по суті справи (наприклад, відзив), поданий після перетворення без згадування про цей факт, без клопотання про заміну сторони по справі, але на новому бланку юридичної особи (після її перетворення), з печаткою нової юр.особи, але з зазначенням скрізь у тексті відзиву і як сторони по справи найменування від юр.особи, яка на час складання такої заяви у ЄДР значиться як припинена?

 

Додатково про захід див. на сайті Верховного Суду; відеозапис правового практикум у тут.

 

Фото з сайту Верховного Суду

 

Слідкуйте за перебігом подій на нашому сайті!



Новини

18.09.20
Вітаємо спілчан!
15.09.20
До уваги керівників закладів охорони здоров’я!
09.09.20
Відбулась зустріч з представниками НСЗУ
09.09.20
Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік
усі новини

Календар подій

Попередні December - 2019 Наступні
 Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 01
02030405060708
09
101112131415
1617
18
19202122
232425
26
27
28
29
3031 

Фотодокументи